Не достатньо ухвалити закони, їх ще потрібно виконувати.
Цей меседж сьогодні ми чуємо звідусіль: з екранів телевізорів, мережі інтернет, в транспорті тощо. Але поки тебе це не стосується, то це просто слова, можливо важливі, можливо тривожні, але слова. А от, коли ти стикаєшся з цим особисто, то по справжньому, наживо відчуваєш гіркоту цих слів.
Ще минулого року, а саме 7 грудня 2017 року Верховною радою був прийняти такий очікуваний закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству». Наче і непоганий закон, з новим підходом до вирішення цієї кричущої проблеми із використанням європейських стандартів, але, ну самі розумієте, без але ніяк. Чи він виконується? Як на мене ні.
А що ж змінилося? Теоретично, багато.
Наприклад, постраждалими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками; постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства. Наче нічого, АЛЕ , коли звертаєшся з відповідною заявою як до органів поліції за місцем свого проживання (перебування), то для них ці нововведення нічого не значать і ти маєш мати не просто докази, а залізну позицію, а дитина – очевидець для них просто дитина, яка чогось боїться, а ніяк не постраждала.
З приводу особи, яка вчиняє насильницькі дії, відповідно до нового закону до кривдника можуть бути застосовані і термінові заборонні приписи, і обмежувальні приписи, АЛЕ і тут найцікавіше, по справжньому покарати таку особу не можливо, принаймні зараз, бо закон, який запроваджує кримінальну відповідальність за домашнє насильство, теж ухвалений парламентом у грудні минулого року, набуде чинності лише через рік — в 2019. Ще велике питання як він виконуватиметься, але надія є. Якщо нам пощастить, то кримінальна відповідальність за вчинення систематичного домашнього насильства за цим законом передбачатиме покарання у вигляді позбавлення волі строком до 2 років.
Не знаю, але дуже сподіваюся, що наші закони будуть не лише декларацією для Європейського союзу та інших партнерів нашої держави, але реальною діючою силою, яка захищає кожного громадянина моєї країни
Цей меседж сьогодні ми чуємо звідусіль: з екранів телевізорів, мережі інтернет, в транспорті тощо. Але поки тебе це не стосується, то це просто слова, можливо важливі, можливо тривожні, але слова. А от, коли ти стикаєшся з цим особисто, то по справжньому, наживо відчуваєш гіркоту цих слів.
Ще минулого року, а саме 7 грудня 2017 року Верховною радою був прийняти такий очікуваний закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству». Наче і непоганий закон, з новим підходом до вирішення цієї кричущої проблеми із використанням європейських стандартів, але, ну самі розумієте, без але ніяк. Чи він виконується? Як на мене ні.
А що ж змінилося? Теоретично, багато.
Наприклад, постраждалими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками; постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства. Наче нічого, АЛЕ , коли звертаєшся з відповідною заявою як до органів поліції за місцем свого проживання (перебування), то для них ці нововведення нічого не значать і ти маєш мати не просто докази, а залізну позицію, а дитина – очевидець для них просто дитина, яка чогось боїться, а ніяк не постраждала.
З приводу особи, яка вчиняє насильницькі дії, відповідно до нового закону до кривдника можуть бути застосовані і термінові заборонні приписи, і обмежувальні приписи, АЛЕ і тут найцікавіше, по справжньому покарати таку особу не можливо, принаймні зараз, бо закон, який запроваджує кримінальну відповідальність за домашнє насильство, теж ухвалений парламентом у грудні минулого року, набуде чинності лише через рік — в 2019. Ще велике питання як він виконуватиметься, але надія є. Якщо нам пощастить, то кримінальна відповідальність за вчинення систематичного домашнього насильства за цим законом передбачатиме покарання у вигляді позбавлення волі строком до 2 років.
Не знаю, але дуже сподіваюся, що наші закони будуть не лише декларацією для Європейського союзу та інших партнерів нашої держави, але реальною діючою силою, яка захищає кожного громадянина моєї країни
Дякую за інформацію та роздуми! Корисно.
ВідповістиВидалити