PREVENT DOMESTIC VIOLENCE

Жорстоке поводження із дітьми в сім ї не така вже й рідкість не тільки в Україні, а й у всьому світі . Часто батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної дитини і видають насильство за методи виховання. А діти н е знаючи іншого ставлення, не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними навіть не намагаю ться захиститись. У нас в місті Дніпро, як і в Україні загалом не прийнято казати про такі речі. Дуже часто один з батьків (в основному мама) просто спостерігає за знущанням над своєю дитиною. З аконодавче та державне рег у лювання проблеми домашнього насильства над дітьми в нашій державі існує. Це і Конвенція про права дитини , Сімейний кодекс і безумовно закон України « Про запобігання та протидію домашньому насильству » від 2017 року.   Згідно цього закону дитина, яка є свідком насильства в сім'ї, вважається постраждалою і якщо взяти дані   поліції та врахувати, що в сім'ї одна дитина або декілька дітей ми отримаємо нереально жахл...

Сором, відчай, почуття провини — саме такі емоції та почуття супроводжують жінку, яка стала жертвою насильства з боку своїх близьких (партнера, чоловіка, батька, вітчима тощо). Знаю це з власного досвіду, напевно сором – це те, що я відчувала найбільше. Більшість жінок замість того, щоб про це розказати рідним, викликати поліцію, піти від партнера-агресора, обирає шлях мовчати, бо треба терпіти, бо ж не годиться виносити сміття з хати. Я так не вважаю і закликаю всіх жінок — перестати звинувачувати себе, думати, що якщо чоловік б’є, значить любить і це нормально. Треба діяти. Багато про це пишуть і купа інформації всюди, але все ж хочу повторитися, маю власний досвід та навіть певний алгоритм. Найголовніше, вирішити раз і назавжди, що ти варта кращого, що ти не маєш терпіти, що ти мусиш захистити власних дітей. Потім потрібно підготуватися: зібрати найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують Ваші права власності на житло, машину тощо, я...

Не достатньо ухвалити закони, їх ще потрібно виконувати. Цей меседж сьогодні ми чуємо звідусіль: з екранів телевізорів, мережі інтернет, в транспорті тощо. Але поки тебе це не стосується, то це просто слова, можливо важливі, можливо тривожні, але слова. А от, коли ти стикаєшся з цим особисто, то по справжньому, наживо відчуваєш гіркоту цих слів. Ще минулого року, а саме 7 грудня 2017 року Верховною радою був прийняти такий очікуваний закон "Про запобігання та протидію дом ашньому насильству». Наче і непоганий закон, з новим підходом до вирішення цієї кричущої проблеми із використанням європейських стандартів, але, ну самі розумієте, без але ніяк. Чи він виконується? Як на мене ні. А що ж змінилося? Теоретично, багато. Наприклад, постраждалими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками; постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства. Наче нічого, АЛ...